«Ми б не хворіли, якби знали, яку музику треба слухати», — стверджує музикотерапевт, професор мистецтвознавства Галина Побережна.

Колись ми, українці, були співочою нацією: вечорами Всесвіт чув наші щирі пісні. Тепер з територіїУкраїни у великий космічний простір линуть інші звуки. Точніше, страшні звуки. Це не перебіль­шення. Якщо можете заперечити, прийдіть на одне зі свят на Майдан. Та ні, я не маю права комусь це пропонувати, навіть для експерименту, бо звуки Майдану (фактично серця України) мають вбивчу силу. А моя співрозмовниця доктор мистецтвознавства, музикотерапевт й астропсихолог Галина Побережна каже про це виважено й просто: — Музика на кшталт тієї, що звучить на свята на Майдані, діє як наркотик: вона забиває вібрації мозку, відбирає у людини можливість мислити, врешті — руйнує психіку. Такого ніде в світі немає. А в кав’ярнях, що чуємо? Те ж саме. Там не співають, а кричать.

Добре колись співалося, не так, як те­пер. Уявити ту ідилію нескладно: їде шляхом, що звивається до самісінького обрію, чумацький віз. Навкруги широ­чезний степ, від подиху вітру мелодійно гойдаються розкішні трави. Хіба будеш, споглядаючи таку картину, балакати про щось буденне? Чумаки й співали… Співали й козаки. І жінки, що дожидали­ся їх з далеких походів, співали. Нічого дивного в тому не було, бо прагнення співати заклав їм сам Бог.
Зовсім не хочеться критикувати сього­дення на предмет, чому ми, співоча нація, замовкли, немов оніміли. Але ж це таке: співає нині масово наш люд? Хіба що поде­куди. Та хвалити Бога й за це…
Багато хто нині, спостерігаючи той нев­тішний стан, в якому перебуває наша пісня, скрушно розводить руками: мовляв, мину­лося, не повернеться… Моя співрозмовниця доктор мистец­твознавства професор Національної му­зичної академії імені Петра Чайковського та Національного педагогічного універси­тету імені М. Драгоманова, музикотерапевт, астропсихолог Галина Побережна куди оптимістичнішої думки щодо цього

Під звуки музики лікують — це називається музикотерапією. Та чи всяка мелодія лікувальна? Яка музика зцілює? Який узагалі вплив вона має на самопочуття людини?
Про це у розмові з доктором мистецтвознавства, професором, музикотерапевтом, викладачем Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова Галиною Побережною

Останнім часом у пресі з’явилося досить багато розпо­відей про те, що люди позбулися тяжких недуг завдяки музикотерапії. Писала свого часу про це й наша газета. Однак я не помилюся, якщо скажу, що більшість людей поставилися до цієї інформації недовірливо. Справді важко збагнути, яким чином пісню, симфонію, п’єсу чи якийсь інший музичний твір можна навіть прирівнювати за своїм впливом до медичних засобів. За поясненнями ми звернулися до людини, обізнаної й освіченої у цій справі, — доктора мистецтвознавства, професора, музикотерапевта Галини Іонівни ПОБЕРЕЖНОЇ

Під музику Вівальді… Журналістські стежини привели мене в реанімацію новонароджених Львівської дитячої міської КЛІНІЧНОЇ лікарні. Переступивши поріг палати, де лежали важко хворі немовлята, я на мить завмерла. Дітки “слухали”… мелодії Вівальді. Завідувач відділення Володимир Чуйко пояснив: музика – допоміжний засіб у лікуванні немовлят. Досвід музикотерапії реаніматологи перейняли від медиків дитячих лікарень Вроцлава (Польща), з якими співпрацюють. Дитяча лікарня на вулиці П. Орлика – чи не єдиний дитячий лікувальний заклад, де впроваджено музикотерапію. В Європі таке практикують давно. Чи всяка музика зцілює? Який вплив має на наше самопочуття? Про це – у розмові з музикотерапевтом, доктором наук з мистецтвознавства Національного педагогічного університету їм. М. Драгоманова Галиною Побережною.

Музикотерапія – новий напрямок лікування, про який ми вирішили поговорити з доктором
мистецтвознавства Галиною Іонівною Побережною.

Интерью “Инструментальное музицирование”

Интерью “Метод Сонатал”

Интерью “Музыкальное лекарство”

Круглый стол
ШЕСТОЕ ЧУВСТВО
28 вопросов об органах восприятия

Их точное количество до сих пор обсуждается в ученой среде. Одни настаивают на традиционных пяти: зрении, слухе, вкусе, обонянии и осязании. Другие добавляют к ним шестое чувство – интуицию, прикрепляя ее к мифическому вазоназальному органу, расположенному где-то в районе межбровья или пресловутого третьего глаза. Говорят еще о седьмом – кинетическом восприятии мира при помощи движения и мышц (вес сумки, к примеру, можно определить лишь, взяв ее в руки). В разгар весны, когда расцветают яблони и чувства, мы предприняли попытку разложить по полочкам уже известные и пока еще обсуждающиеся органы восприятия. И с этой целью пригласили в редакцию самых чувствительных специалистов…

(Г. И. Побережная за “круглым столом”):

Какую информацию несет звук?

Если глаза информируют нас о видимой форме, то при помощи слуха можно раскрыть качественную суть предмета. Покупая посуду, мы проверяем ее качество легким постукиванием: небольшие трещинки дают глухой звук. Показательно, что ясновидение встречается у слепых, а не у глухих людей. Ухо преобразует звуковые колебания в электронные импульсы и передает в мозг. Есть вибрации, целительные для человека, но есть и такие, которые действуют на организм деструктивно: печень начинает разрушаться при частоте 5 Гц, при 7 Гц останавливается сердце. В древние времена применялась смертная казнь шумом, когда осужденного надолго окружали громкими звуками, например, боем барабанов. Есть и неслышимые звуки (инфразвук, ультразвук). Они не воспринимаются на слух, но воздействуют на нас.

Какими способностями обладает человеческое ухо?

По форме оно напоминает человеческий эмбрион. Это самый активный орган восприятия: слуховые рецепторы не отключаются даже при анестезии. Когда-то в далеком прошлом наши первобытные предки обладали абсолютным слухом (способностью различать высоту звуков). Он позволял им улавливать и копировать крики зверей на охоте, но потом за ненадобностью притупился. К счастью, развился относительный музыкальный слух, которым мы наделены от рождения. Даже глухие чувствуют музыкальные вибрации и могут танцевать, попадая в ритм. Правда, если музыкальность не развивать с детства, со временем она в своих потенциальных возможностях атрофируется. Иногда у человека нет координации между слухом и голосом. Он чувствует музыку, но не может воспроизвести мелодию – таких людей называют «гудошниками» (они гудят на одной ноте). Специалисты говорят, что такое состояние связано с внутренней дисгармонией и поддается коррекции.

Есть ли отличительные особенности у человека с музыкальным слухом?

Музыкальность говорит о высокой эмоциональности. А если человек еще и любит петь, значит, перед нами – цельная натура. Каждая система в человеческом теле имеет свой колебательный контур, который могут нарушить самые разные факторы, к примеру, ускоренный ритм современной жизни. Во время пения происходит синхронизация всех вибраций в теле. Такой же внутренней целостности мы можем достичь, слушая выдающиеся произведения классиков. В эти минуты мозг человека продуцирует целительные колебания, вырабатываемые во время медитации, молитвы.

Какие звуковые частоты наиболее благоприятны для восприятия?

Их несколько, например, высокие звуковые вибрации православного пения. Это самые благодатные звуки, выстраивающие нашу чакровую систему как гамму в единый ряд, прочищающие энергетические каналы. Человека можно сравнить с музыкальным инструментом, настраиваемым на правильный лад церковным хором. Целительными свойствами обладают музыкальные композиции, в которых заложен размеренный ритм, напоминающий стук сердца. Такими пульсациями пронизана классическая музыка, некоторые марши, колыбельные. Благоприятно на нас действуют звуки духовых инструментов, особенно флейты. Они вызывают в подсознании приятные ассоциации, заложенные в генетической памяти с тех времен, когда человек жил в единстве с природой. Давным-давно похожий звук рождался в полых камышовых тростинках, раскачиваемых ветром. А поскольку впечатления детства (в том числе и детства человечества) – самые гармоничные, вместе со звуком флейты в нашем сознании возникает состояние радости и покоя. ЭА вы думали, для чего воют волки и собаки?

Отец-основатель современной официальной ме­дицины Гиппократ оставил три основных спо­соба лечения болезней: слово, растение и нож. Три равноэффективных метода воздействия на орга­низм больного при наличии соответствующих пока­заний. Однако в последние десятилетия отчетливо на­блюдается все более усиливающийся крен в сторону «растения», под которым надо подразумевать всю хи­мическую лекарственную терапию. Подобно тому как одна ветвь на дереве, начав интенсивно развиваться, способствует измельчанию ветвей, рядом произраста­ющих, так и фармакотерапия своей неимоверной мо­щью тормозит развитие других способов и направле­ний врачевания.