ЛІХТАРИКИ
Це відбулося у далекому дитинстві маленької дівчинки Аліси, в той самий час, коли, дивлячись на сонце, рахують вогняних чоловічків, у полум’ї свічки шукають маленьких гномів, а в пасті великої риби — олов’яного солдатика. Все це відчувала маленька Аліса, коли читала улюблені книжки.
Але більш за все, дівчинка любила, коли бабуся розказувала їй казки. Бабуся була справжня казкарка. В її казках все оживало. Навіть каміння починало розмовляти, дерева співали пісні, а квіти танцювали. Бабуся дуже любила свою онуку і сама для неї шила одежу переважно білого або голубого кольору. На Новий рік Аліса була Снігуронькою, на Різдво — Ангелочком, а влітку — чарівною квіткою. Дівчинка дуже любила співати, тому вдома її називали маленьким пташеням.
Одного разу Аліса засумувала. Згодом стала сумувати частіше й частіше.. Вона сідала у куточку, дивилась у Небо і з кимось тихенько розмовляла. Якось, прийдучи раніше з роботи, матуся застала Алісу в глибокому хвилюванні, зі сльозами на очах. “Мамо, я хочу до ангелочків, ім там сумно без мене,” — зітхнула дівчинка. За столом матуся з бабусею тривожно переглядались, а Аліса сиділа мовчки, іноді зітхая і накручуючи кучерики на тоненькі пальчики. Мама з бабусею завжди сердились на неї за це. Але сьогодні сиділи в розгубленості…
“Скоро сім, прийде тато,”– сказала матуся. Аліса зустріла тата у дверях і прошепотіла: “Тато, мені так сумно, там, на Небі на мене чекають ангелочки.” Тато підняв Алісу вверх і сказав:”От ти і ближче до ангелочків, але дуже високо не можна, бо там не буде ні мене, ні матусі, ні бабусі. Ми тебе дуже любимо. А, хочеш я подарую тобі іграшку — великий літак. Ти будеш запускати його у Небо, і він буде приносити тобі звістки від ангелочків.” “Хочу,”– відповіла Аліса, обняла татуся і заснула спокійним сном.
На слідуючий день, тато приніс великий білий літак, схожий на птаха..Дівчинка взяла його, щоб запустити, але він чомусь падав і не хотів підніматься в Небо. Аліса знов почала плакати, а матуся розгублена пішла до сусідки. Сусідчин син Сергійко збирав нову модель літака, грав в улюблену комп’ютерну гру і гладив маленького песика, щеня його собачки Міри. Вона — то дивилась на хлопчика кмітливими очами, то гралась з щеням.
“Сергійко, піди пограйся з Алісою,”– сказала мама. Хлопчик взяв маленьке щеня і пішов до Аліси. Вона відчинила йому двері зі сльозами на очах. “Який гарний у тебе літак,”– захоплено сказав хлопчик. “Хочеш, я подарую його тобі, він у мене не запускається,”– запропонувала дівчинка. Сергійко дуже зрадів. Він давно мріяв про такий літак. Аліса відчувала себе ангелочком, який спустився з Неба на Землю, щоб робити добрі справи, ділиться радістю і світити, як сонечко.
Маленьке цуценятко лизнуло її долоньку. Аліса притягнула його до себе.” Ти будеш Рей, маленький промінчик Сонця,”– з посмішкою сказала дівчинка. “Живе зігрівається живим.” Сергійко подивився на Алісу з щеням і сказав: “Він буде твоїм справжнім другом. Іноді мені здається, що собаки і є наші ангели на Землі.” Аліса щасливо посміхнулась і залилась сміхом, від якого життя наповнюється радісним смислом. Коли доброта і любов оживають в поранених серцях, в них запалюються, маленькі ліхтарики, які світять навкруги і від того світла запалюється ще багато інших ліхтариків. А самий великий Там, світить з Неба, запалюючи все більше небайдужих, співчутливих, люблячих сердець, з’єднує їх в Вогонь любові, який ніколи не згасає.
